Narodnia osvita i vykhovannia narodu : metody i tsili

1

о

00

г^

о

г^

00

НаІиаЬсЬупв'куі, МукЬаіІо
Нагсхіпіа озтііа

ІС

5256

и42аз4

Ргот иЬе Соїіесііоп
о£ 1:Ье 1аі:е

^онN ьисгкім

ЗАГАЛЬНА БІБЛІОТЕКА ПРОСВІТ

4.2.
ПИХАЙЛО ГЯЛУЩИНСЬКИЙ

ІАРОДНЯ ОСВІТА ШШ
і ВИХОВАННЯ НАРОДУ

МЕТОДИ Й ШЛИ.

ЛЬВІВ, ІІ12СІ.

з ДРУКАРНІ СТАВІ^отіГіНСЬКОГО ІИСТІГГУ 1>

під упрян' ю І'' <'іцо;яі;п

Іі

Вступні уваги.

Пускаючи в сніт итсеГі ларис иародпьої освітл Л народіїьоіп
виховання, не думаю подаватії теоретичні уваги. яі;і до^*дилі;
і')И конечності! роботи ііілі народом. На становппіі потреби іі і;о-
аечности такої праці стоїть загал наших робітнпкі]; на народнії)
ниві. Всі вони працюють: кождий по своїм си.чам і по своїм
розумінню, коіі;дііЛ по своїй добрій волі. У всякого ипший >го-
тпв, ізза якого посвячує себе праці для народа. Один хоче від-
платити те, що побрав через ппчо.ту П науку, другий ізза почуття
суспільної відповідальпости, пнший тому, бо мусить працківатп
їі інакше не може. Надто є мотиви етичні, падіопальні і полі-
тичні. А всі вони змагають до одного, завершуються в однім,
піоби приспішувати зрілість народа, підготовляти його до від-
повідного уживання своїх прав, створити із народа культурну
(ідпнпцк), що має також влоя^пти дещо до загально-людського
поступу.

Воєпні часп переконали нас у потребі сильної, інтензіїсної
праці над народом. Як тілько покіпчпться воєнне лихоліття,
іреба буде негайно забратися ло неї із збільшенок» енері'ієі<'.
Яі:небудь уложаться відносини, то ніколи не наступить такпіі
час, в якім могли би ми сказати слова: „досить праці'" Мия:
бачимо, що якраз серед народів, які мали досі свою дер;і;аву.
найбільше було працьовників на полі пародньої освіти, піо я;;-
раз серед тих народів праця над народпьпю освітою і вихован-
ням була як иайгарніше зорґанізована, ІЦ(^ більше! Ті працьов-
ники не ставили своєї роботи в залелшість від дерлсави. Павло
Наторп, творець суспільної педаґоґіки, каже: ,, Суспільно- про-
світна робота повинна стояти на гордім плятопівськім принціпі
впливати на перебудову самої держави. Тоді, розуміється, не
може бути й думки поставити себе в зависимість віл тої дер-
зкави".

Маючи те на увазі, задумав я подати кілька способів, яі.
братися практично до роботи над народпьою освітою. З тою м<-тою
використав я наш і ч^'жий досвід, опертий на дійсних ((іаі.іах.

в менших ро:імірах появилося дещо із тут напечатаного в .На-
шій Меті" з 1919 р. Після перероблення і доповнення матеріялу
подаю його в отсій кннжочці.

А коли хто прочитав отсю книжку і заохочений стане вво-
дити в діло кинені тут уваги, не від річи буде пригадати дві
ради, конечно потрібні для успіпіпого ведення діла. Перша
рада: Не треба зараз завтра ждати овочів, коли
нині посіялося. Під тим оглядом поповнуїемо дуже часто
промахи. Хочемо зараз висліду роботи, а тимчасом внслід
прийде згодом. Тому ьипливом першої р.'дн 6 друга: Не
дайся зневірити!

З тими двома радами, в повнім довірю у як найкращий
усігії — пускаю в світ отсю книжечку.

Т. Народні читання.

Одним із важних питань, які займають тих, що хочуть ожи-
гвитії чіітальнягиїй рух по селах та містах, в питання, лі: ула-
длгуиати народ пі читання. НаПважніші практичні вкаивки
під тим оглядом подав Бо;)ис Грінченко. Два десятки літ
з накладом минуло, як він помішував в „"-іорі" статті „Про
українську книжку на селі" і ввів першиП на:шу „на-
родні читання". Розумів він читання літературного твору (опо-
відання, поезій і т. и.) ширшій громаді зібраних людей. Опісля
помістив цілий ряд зам'г.ж на ту тему в „Новій Громаді", що
виходила в Київі в р. 191)6. Говорить він і про те, яке враясі';ня
оставляє на селі „Копіар" Шевченка, як приймаються еільськи.ми
слухачами писання Куліша, як читаються на селі історичні
книжки і навіть твори світової літераті'ри в українських пере-
кладах. Все те автор зібрав і ще чимііло матеріялу додав
у своїм многоважнім творі : „Перед ипіроким світом", що поя-
вився в Київі 1907 р. З се 10 пріцею :;елиі;пго трудонника пгиіе-
жить познакомитися ко?к'Дмму, хто лигає хсчр поипрати на селі
•практично книжку. Тут зібраний багатий досвід людини, що
своїми діла.мії доводи.ча, що в українськім селі прийметься
кожда книжка, лише треба Гї відповідно подати і обзнакомити
з нею слухачів. Я певний, що його приіслад і вказання дороги,
як улаїптовувати се, мусів вплинути на других — взятися за
той спосіб народньої освіти. І мені доводилося в передвоєннім
часі поробити деякі проби та приПги до дуже гарних вислідів.

Будь в читальні, пуд і, і[пгп'г\т практикованим способом за-
повідається людям, щоби в означенім дчі зійшлися па те, щоби
послухати якої гарної повісти або очовічання. Найліпше нада-
ються до читання вечірні години в оесші та в зимі, не тільки
в неділі і свята, але й па будних днях. З власного досвіду
говорю, що на тог.« рода читання сходилися люде навіть з су-
сідніх присілків під Рогатипои, віддалених З до 4 км. від міста.
До подиву була точність слухачів. А зацікавлення було так
велике, що навіть сніжні хуртовини не здержувіши сдухачів
від того, пюби не прийти на означену годину. Доказом того
ще й те, що число постійних учасників переходило сотку, до-
ходячи пераз і до двох соток.

При уладжуванню народнії читань являються найважні-
гаїши отсі вимоги: добір творів до читання і добір лектора,
(особи, що має читати).

Відносно першої вимоги є вказаний певний систем. Доби-
рати можна твори від найлегпіих починаючи, от хочби від ба-
йок, казок, переказів, коротких історичних оповідань, а пере-
ходячи відтак до трудніших річей, повістей, романів і иое;зій_
Хто вибере отою дорогу, нехай розпічне хочби збіркою <1>рапка:
„Коли ще звірі говорили", „Лисом Микитою" і подібними. Яі;
що удасться йому зацікавити своїх слухачів, буде могти підо-
брати короткі історичні оповідапня (Грінченка, Чаїіківського),.
а відтак перейти до більших історичних, побутових повістей,,
зможе при тій нагоді покористуватися деягліми творами Шев-
ченка і т. д.

Щоби інтерес до того рода пародиьої освіти у тій самій
місцевости не меншав, можна народні читання поширити так,,
піоби їх зужиткувати як ілюстрацію до історії України. Наука
відбувається тим способом, що прелеґент старається вишукати
відомі для слухачів справи й події, а наколи трапиться, що
котрий із слухачів ліпше обзнакомлений із якоюсь історичною
подією, зак-пикае його прелеґент до викладу. Коли спочатку
неодпн мішається і тяжко приходиться йому оповідати, так
згодом набирають деякі слухачі вправи і вивязуються цілком
добре із своєї задачі. Після півгодинної науки в формі питань
і відповідей, або й довшого викладу наступає повторення пере-
робленого матеріялу, в часі якого неодно доповняється або по-
ширюється. Тепер приходить черга на ілюстрацію викладу тво-
рами наиіого красного письменства, які віднсівідали бп змістом
щойно виученій партії. Ті твори відчитує прелеґент у голос
зібраним слухачам. Як твори коротші, так читається їх в ціло-
сти, коли довші, так вибирається лише ті частини, що потрібні
до демонстрації попереднього викладу. Не завадить і те. щоби
читання довшого твору розложити па дві й більше годин
в ріжиих днях. Хотячи послулгити практичними вказівками, на-
ведемо тут „Історичні пісні" В. ІЦурата, йогож переклад „Пісні
про похід Ігоря Святославича", „Співець Митуса" Костомарова,
віґїмілі з „Захара Беркута" І. Франка, ісо.чяді.и й щедрівки, не-
вольницькі нлачі, історичні думи, виїмки з „Чорної Ради" Ку-
ліша, оповідання з козацьких часів ^Іаііківського тощо.

Вражіпня з кождої години такої науки дуже гарне. Вже
само почуття сл^'хача. иіо він справді чогось нового г.авчився,
вистарчало йому бути задоволеним із себе і з науки. Про те
переконувався він наглядно, бо йому доводилося бути питаним
і відповідати. Добре відчитані письменські твори доповняли
вражі ння. А коли що можна при читанню покористуватися ар-
тистичними образами, тоді плекання краси відбувається не
тільки при помочі слуху, але й зору. Як приклад вкажу на образ
вїзду 11. Хмельницького до Київа або па образ Рєпіпа, як За-
порожці відпигуїоті, < у.ітаноі'и Діоі амі^тони ТЛ* з рівночасним:

відчитанням відповідної поетичної порерібкн сьоіч) славного
лпста у С. Гудапського.

Ще иишнЛ спосіб був би такий, июбп взяти до народнії
читань твори в їхнім історично-літературпі.м розвитку. Починаючи
Котляревським і наПоільпіе характеристичними, а до уровення
освіти зібраних підходячими творами можна дійти до няйпові-
ших часів, подаючи тим чином слухачам короткий і:у[)с історії
української літератури. Ще впиіий степепь того рода народнії
читань становий би один визначний письменник, якому .можна бк
посвятити цілий осінно-зимовий період. Тут маю на думці „Іхоб-
заря" Шевченка, твори Франка, Грінченка, Ііинниченка і ингаих.

Надто вказаним є використати скіоптікон і світляні образи
до народніх читань. Автор огсих стрічок посвятив раз один
осінно-зимовий речинець (рр. 1911/12) на те. щоби лииіе прочи-
тати ті твори, до яких маємо світляні образи. Тими творами є:
„Пісня про похід Ігора Святославича", М. Гоголя „Тарас Бульба"
Шевченка: „Гайдамаки" і балляди, сиотребуючи на те поверх
20 годин.

Примір Грінченка заохочує також до того, щоби читати на
селі твори всесвітньої літератури. Крі.ч творів красного письмен-
ства, па.ііежить читати наукові твори, вансиіші брошури, які
порушують питання дня, цікавіші статті із періодичних орґанів.
Так сповняємо дуже важне завдання популяризації знання
і ириучуємо наших слухачів до того, як належить читати.

Можна підобратн до народнього читання иайгарніші твори.
а прецінь не осягнути бажаного висліду, як що не виберемо
відповідного лектора. Він мусить мати певний степень освіти,
знати літературу і посідати повне розуміння твору, який читає.
Дуже много значить володіти відповідною технікою живого
■слова. Ізза недостачі українських підручпиісів, вказаною є річю
познайомитися із творами Тепнера : „ТесЬпіка 2у\уедо «іолра"
і „Еїіеи-кя іу^р'едо зіо-я-а". На всякий спосіб треба знати, що
наш голосовий орґан — це найвизначніший музпчиий іпстру-
мент, який має людство до розпорядку. Тим інструментом —
ліпше, ніж якимнебудь ИНШН.Ч - можна розпалити тисячі,
загріти їх до великих діл, а навіть повести їх у бій, на бари-
кади, па смерть.

Читати належить з розвагою, поволи ; не пропустити ні
одпої уваги, киненої слухачами ; навязувати до тих уваг коротку
розмову; направити декуди непорозуміння у слухачів; самому
парерватп читання у відповідній хвилині, щоби слухачам дати
спромогу відчути та переигити врагкіння : пояснити там, де по-
треба пояснення; не губитися в увагах; пе розводпювати вра-
жіння : а найважпіше, до читання доіУіадно приготовитися.

Велику трудність представляє читання поем. Моя рада —
приступати до цього пізніше, коли слухачі ліпше підготовані
попередніми читаннями до скупленої уваги, та коли лектор
набере вправи в тім напрямі і почуватиме себе на сплах відчи-
тати поетичний твір у відповідний спосіб. Під тим оглядом
важним показчпком будуть для нас старипні епопеї (Іліяда,

Одпсея Гомера, тощо) та наші історичні дуііи. Вониж зложені
лиш для слухачів, а їх техніка і артистична будова числиться
із тим, що слухачі сйорпіе мучаться духово, бо їх увага о м ного
більше напружена, як увага того, хто читає ті твори із друко-
ваної книжки. Безнастанні повторення зворотів, фраз, цілих
речень, а навіть уступів, призначені па ге, иіпби ум слухача
відпочав та щоби слухач мав те моїкільне вдоволення, що П він
деию знає на память із виїолопіепого твору. Пі'иступакічи до
читання поетичного твору котрого небудь з новіїиих постів,
треба мати те па увазі, ию — перериваїочи и.і часто читання для
подавання вияснень, псуємо вражінпя, яке хочемо осягнути.
Колиж знову не подамо відповідних пояснень, слухячі загуб-
ляться, стратять звязоїс, твір не викличе потрібного інтересу,
а остаточно ви{іде таке, що ті)уд л«-:ктора молена уважати про-
пащим. Одинокою розвязкоіо т( ;о питання є як наіідоьладніше
підготування до читання. Коли лектор прочитає сам іо.тосно
твір, він спостереже зараз, котрі місця потребуватимуть вия-
спепня. Те вияснення мусить він подати кількома словами, які
вплете непомітним способом у відповідне місце читаного пое-
тичного твору. Ііилітаючи. налелчить заховати розмір і поетичний
стрій. Він повторить деякі фрази, слова і речення вже раз про-
читані, як цього вимагатиме ліппіе зрозуміння твору. ІЛоби
однак те виконати бездоганно, мусить він сам відчути твір,
мусить старатися увійти в душу поета, мусить це зробити так,
щоби па тім не потерпіла артистична цілість поетичного твору.

Тисячні способи молсливі, як повести народні читання;
а практика вкаже їх і поучить охочого, як йому робити, щоби
внслід праці був велиісий. І він мусить бути великиГі. Вже те
саме, пю народні читання стануть товчком до того, що люде
сходитимуться в с т о в а р и ш є н н я X для спільної
освіти, дійсної освіти — є великим поступом наперед.
Ось так пошириться з н а и п я і світогляд на-
шого народу, подасться йому відомостп з бувальпиіни,
історії і літератури, кинеться неодин ясний промінь на багато-
життєвих питань. Що так є, поучив мене досвід, коли то многі
слухачі у своїх увагах до читаної книл;ки покликувалися на
знання історії, здобуте при віпчладах попереднього року. Доказом
того листи, які доводиться мені ще Я нині діставати від тих,
яким я посвятив мій незначний труд.

Н а р о д п і м и читаннями заохочується людей
до читання та до к у п н а к н и Лх к и. Тямлю добре, як
після такого читання зверталися слухачі, чи не могли би купити
тої книжки, бо вони хотіли би ґї ще раз пр'їчитати в хаті. Нау-
чений тим досвідом, я старався заздалегідь купити кільі;а примір-
ників того твору, який мав читати. Після читання кпижка була
продана. Як зростає зрозуміння книжки, коли її прочитається
добре, вкалче ця обставина, що мія^ слухачами находилися охочі
на закупно наукових творів як „Ґеоґрафія України" С. Рудни-
цького, тощо. Беручи це під увагу- не забуваймо і проте, що
тим способом рушимо наш кшігарський ринок, а тим самим;

у

■підуть наперед нові видішппцтиа, яких застіП в наслідок віПіііг
.тстрашаючиП. Наш селянин купить книжісу, а^че Пому треі'іа
покаїатн, іцо — купуючії її, май він користь і п[)пкмпість.

А коли користь із пародніх чигань таіса діПсна і практична,
то П сама праця в реальна, є така, пю її не вільно занедбати.
Покликаною до неї є кожда інтеліґентна одиниця. Під ти.м
•огляд(і.\і можна зділатн дуже багато добра в теперіиініх сірих
днях. Сс будуть краплини радости П п[)ііемности, яісі подамо
нашому примучено.му народови. А подані ті крап іини принесуть
тисячний плід і зроблять наш нарід знову сильним на слуш-
ний час.

П. Діточі городи, стоваришення ліолоді,
бібліотеки, каси і т. и.

Належите ирвміаевпя прииціїїу стоііарн-
шеііия 8 правдивим середником и^^реве-
деиия карвости*).

Фребель.

Мова хуг про стоваришення дітей і молоді, які не мають
однак нічого спільного зі школою. Се мають бутп звязкн, які
стоятимуть побіч школи і мають стати в руках інтеліґентної
громади новим виховуючим середником, подиктованим нині-
шніми обставинами. Як народні читання, так і названі в горі
•організації дітнй і молоді дуже легко перевести, бо й не трудно
найти відповідні і свобідні сили, і се дуже вдячне поле куль-
турної діяльности. Говорячи про поширення сеї думки, маю на
оці Б першій мірі наше ■ жіноцтво, [виховання дітей і молоді
зможе вони повести як найліпше, а много одиниць із нашого
жіноцтва, головно по селах, найде для себе поваукне поле до
праці. По зібраному досвідови у инших народів воно поведе
справу як найкраще.

Що не одній жінці приходило на думку зайнятися до-
шкільним і позапікільпим вихованням дітей і молоді, доказом
наше красне письменство. Досі не можу позабути иражіпня, яке
зробила на мене одна повеля, якої автора не тямлю, поміїцена
в однім з перших річників „Літературно-наукового Ііістника", де
простими словами представлено образок, як одна інтеліґентна
жінка священика громадить довкола себе дітвору села в часі
літних пільних робіт. Наглядно представлений благодатний
вплив цеї жінки, вдячність родичів, любов дітвори внклик;\лп
в мині вже тоді, коли я не знав ніе нічого про Фребеля і його
насліднпків. погляд, чому таке важне, таке видатне у плодп,
таке позитивне поле діяльности так занедбане.

Розуміння для того рода високч-культурпої роботи повстало
поперед^' по містах, головно фабричних, де цілі маси дітей

•) Вів гісЬН|5в Уег№ег(;піі§ йез Сгеііов8епвсЬа^иргіпгір$ ібЬ 'Іав и-аіігв
Міііеі 2п ^івгірііпіегвп. — РгоЬек

зо

і молоді остаїоть без відповідного догляду, полишені на вулиці та
кинуті на жертву її погубного впливу, тому, що родичі зайняті ро-
ботові, не мають ні спрюмоги, ні сил і часу посвятити себе дітям-
Конечним наслідком такого стану являється здичіння, демора-
лізація дітей, які творять відтак цілі кадри малолітннх простл-
ППИ1.ІВ, шо опісля в иізніиіім віці заповняють арешти П тюрми.
З великого міста почала ця думка переноситися поволп до мен-
ших міст і місточок, а відтак і на села, а в тих останніх голо-
вно в пору горячих пільних робіт, коли то родичі змушені
просто оставляти діти і молодь самим собі. Чим дальше від нас
на захід Европи, тим сильніше :заступлені ті змагання ; ба, на-
віть у нас в Галичині вже перед війною було більиіе двох со-
ток того рода орі'анізацій дітей і молоді, та поміж ними ні
одної української. В тих орі'анізаціях цілий ряд виховуючих
одиниць, з яких одні із замилування, другі для власного про-
житку зайняті високою думкою зробити вже із малих дітей ко-
рисних та добрих членів свого народу.

ІЦо нам треба негайно та з повним жаром забратися та-
кож до того діла, поуч)іть коротке зображення дійсного стану..
Нам так ду;ке багнеться створити із нашої маси народ у вла-
стивім і повнім значінню тої'О слова. І праці і енерґії, ба й ма-
теріяльнпх засобів не жаліємо, а в останніх двох десятиліттях
ми довершували чуда під тим оглядом. Гарячі і свідомі інтелі-
ґентні одиниці, яких доля кинула будь в яке село, будь в місто
чи місточко, бралися за гуртування коло себе як молоді, так
і м^'іцин, згл. жінок у середнім віці і, поборюючи байдужність,
рІБНодушність, а навіть і перепони зі сторони старих людей,,
навиклих до иншпх часів та звичаїв. Вони встигли зробити
з тих місцевостей осередки свідомого народнього руху, якими
і самі гордилися, а які були для загалу ідейного громадянства
показчіп.:ом впсліду просвітної праці, заохотою до дальших тру-
дів, надіеіо на гарну будучність, опорою в хвилях невдач. Та
старілися і діяльні одиниці, а з ними старілися і ті, яких вони
пригорнули до себе і загріли своїм огнем. А на їх місце стали
вступати другі, пю були колись дітьми, хлопцями, дівчатами.
Зрозумілий антаґонізм між двома віками прибирав звичайно
не ті' форми, які повинен би прибрати, форми поступу, нових
кличів, нового життя, в напіих иайгарпіиіих селах лов(ідилося
чути, що молоде поісоління псує славу села: алькоголізм, карти,
розпуста {юблять його нечуйним і небачним на це. ию ворог
нашої країни кує безнастанно нові способи опанувати нас. Як
наслідок такого стану являється зневіра у многих інтелігентних
одиниць, ;г;аль за втраченими літами, дармо проиаиюю працею.
.V все те ізза того, що ті діяльні, ідейні, свідомі одиниці иоза-
були на основне право природи, що людство відновляється
у' дітях і у молоді ; коли хто хоче, щоби його праця марне не-
пропала. не сміє спускати з ока ні одного віку людського : коли
працюк над піднесенням рівеїія освіти і овідомости у людей,,
нехай вісладає свою працю як і у своїх ровесників і стариіих,
від себе, так і в мололь і літей. Л. піп гам не змп;і;р лати ряпм

11

гпму всьому, иехай втяга*-; всі інтеліі'еіітиі одиниці, які мав під
рукою і поручає їм відповідпо до їх звання, знання, освіти,
.віку, характеру, замилування — наПЛілі.гае відповідне поле для
їхньої діяльности. Тому позашкільна й доипсільна праця над
гуртуванням і вихованням дітей і молоді мусить йти в \щп
.3 цілістю просвітного руху. І коли для позаппсільїкії праці
в тім напрямі не гкаліють ліпше політично поставлені і високо-
культурні народи ні сил, ні часу, ні засобів, то щож говорити
про український народ, який потребує не тільки як найбільше
поширеної і поглублепої опіки над своїми дітьми, але мусить
подбати, як боронити сей свій скарб перед шкідливим впливом
часу та в многих місцевостях напіого краю перед небажаним
впливом народньої школи.

Світова війна ставить те завдання іце ясніше перед очі.
Матері, полишені самі з дітьми, без благодатного впливу бать-
ківської руки, мусять поносити увесь тягар удеряіання родини
і не в силі дбати так про виховання дітей, якби налел^сіло.
А скілько остало пешасних сиріток після жертв війни ? Хто
ними займіться, хто їх пригорне до себе? Здаватп усю справу
на те, пи> громада обовязана такими дітьми зайнятися, се за
мало, тим менпіе, коли в громаді не найдеться ніхто такий,
хто бодай частинно заступив би сиротам пайблншу родину,
А ш0/і; говорити про ті найбільше непіасні жертви сучасного
суспільного устрою, про дітей — безбатьченків, яких людська
оиінія ставить як шось низчого, та не заслугуючого на опіку?
Правда — під тим оглядом настає замітний переворот та поступ
у людських думках, та заки се просякне аж до самого дна, то
іце не одну слііозу прніїдеться ііроковгнутп непіасній дівчині-
ліамі, неодна така дитина ростиме серед посміховища товаргапів
(-ок), серед глуму стариіих.

Дошкільну й позашкільну опіку над дітьми й молодю роз-
вивають усі народи світа, а навіть, і в головній мірі ті, які ма-
ють свій власний державний орґанізм і свою рідну школу. Ви-
ходить із того, що український народ, який не може корпстати
па разі із такого блага, мусить як під многпми иншими згля-
дами, так і під тим оглядом взятися до самооборонної акції. Пла-
<-тиво велику частину сеї виховуючої роботи повинна сповняти
школа. Та не тут місце вдавати ся в осуд, чи навіть той еуроі'ат „рі-
дної" школи, на яку мп не маємо найменшого впливу, сповняє
г.ложені на неї завдання. На це місце мусить наступити поза-
ипгільна опіка над дітьми і молодю. Ся опіка мусить хоронити
нашу дітвору перед впливами нерідної школи. Вже в передво-
єнних часах повставали в чисто українських селах народні
школи, заісладані польським товариством народньої ніколи
(Т. 3. Ь.), Доводилося приватно чути та читати в пресі про те.
як учителі (-ки) тих шкіл старалися цу корками, ласоиіами, да
рунками, збільшити число учеників (-ць), иіоби тим способом
спонукати як найскорше шкільні власти перебрати такі іиколи
на краєвий рахунок. Сей деморалізуючий і нас у нашому до-
•робкови рабуючий вплив нерідної гаколи — матимуть на увазі

12

діточі городи й опіка над молодю в шкільнім та позашкіль-
нім віці.

Дещо в цім напрямі зроблено вже і у нас, головно у тепе-
рішнім воєннім часі, а тут знов у Львові вкая^у на иоплірення
захоронок, вакаціПних осель і т. и. Хоч воно не є те саме, та-
предкладається у тім підручнику, все таки видно, що суспіль-
ність відчуває потребу опіки у тім напрямі. Брак може заохоти,
недостача належитого підготування до сього рола праці. Воно мо-
же наступити за порозумінням з Кружками ^ країнського Педаї'о-
ґічногоТовариства, які повинні негаПио зайнятися зорґанізуван-
ням курсів для тих, що хотіли би посвятити свій час діточим
городам та опіці над дітьми в шкільнім і позашкільнім віці.
А навіть в поодиноких місцевостях молсе наше учительство-
зібрати охочих до неї праці, подаючи їм вказівки на підставі
педаґоґічної літератури та підготовляючи їх достаточно до цеї
діяльностн.

Роботу над опікою молоді можна поділити на кілька розря-
дів. Перш "усього належить заПмитися усіми воєнними си-
ротами. Початок вже зроблений. Істнуючі захисти однак не
впстарчають для такого великого числа сиріт, яке є певно в Га-
личині. Тут належить розвинути плянову діяльність будь в Ко-
мітеті львівської секції краєвого заведення вдів і сиріт, будь,
в рамах істнуючого „Україїіського Краєвого Товариства охорони
дітей і опіки над молодіжіо". О скілько ще в якімсь повітовім
осередку не завязалося таке товариство, так треба постаратися
о статут і внести подання о дозвіл па оспування того поікиточ-
ного товариства. Так мусимо покрити папі край цілою сітю
Захистів для воєнних сиріт. Належало би вишукати
будь деякі громади, будь маєтпіпіих людей, що могли би для тої
ціли пожертвувати більші реальності!, в яких захисти найшли би
своє приміщення. Взором того рода уряджень можуть послуягити
нам дані, які находяться в звідомлепню С. Г>аткічепка „Про
трудові кольопії та сирітські захисти на Україні". (Диви_ „Наша
Мета" з р. 1919.) Поминаючи те, що деякі міста, як Житомір,.
признали на ту ціль міліони карбованців, находимо там опис
такої трудової кольопії під Київом, призначеної головно для
сиріт Г дітей галицьких біженців. Поділепо там дітей на
таких, що можуть побирати науьу і таких, що піе є в дописіль-
нім віці. Останні віддані пронолови учительки -виховательки
творять неначе фреблівську шкілку, инші побирають иікільну
науку і учаться ремесла в майстернях ріжного рода або рілшої
господарки. Виховання, основане на засаді самоуправи, підї^ото-
вляр, до пізнішого горожанського життя і учить малих громадян
громадянських чеснот.

В обсяг праці над народньою освітою і вихованням нале-
жать В а к а ц і й н і оселі. Піддержування тої інституції ко-
нечне з огляду па опіку над пашоіо молоділгго і дітьми, що-
походять з міст і рекрутуються з робітничих та незасібних
верств.

13

Як зіїхікти, так і оселі ианть иа меті опіку над певним
лише родом дітеП і молоді. Нам однак важне звернути нашу
увагу на нагал української дітвори. Слідуючі аамітки имаганіть
якра^і до того. Начеркнена там ііроі'рама праці і иаПнять, ііредста-
вленпП спосіб виховання налс.'кпті, примінитп усюди там, де
лішіе макмо до діла з дітворою. \і ксокдіП громаді, в кождім
селі, місточку і місті мусять пі)0світпі товариства забратися до
праці і прийняти в проі'раму як основні правила: 1) доловияючо
та попі)авно впливати на домашнє життя дітвори П молоді;
12) доповняти шкільне виховання в національнім і громадськім
дусі: 3) вирвати дитину П молодь від оставання одинцем та дати
їй можність зносин із рівними собі.

Важною є річю мати відповідний льокаль, а коло нього
дещо вільного місця, як сад, город, площа тощо. Льокаль по-
трібний головно тоді, як на двоуп непогода не позволить оста-
вати на вільнім воздусі, або холод і мороз змушує шукати
тепліні ого захисту.

Оставало би лише зібратися тим, які готові посвятити свій
час для дітвори, розділити поміж себе ролі, визначити час для
сходин. Декому подобається мати коло себе дітей у дошкільному
віці (4—6 літ?, инший рад би бачити старших, а й між цими
ріжниця віку значна, а з сею рія.ницею буде звязаний инші й
круг діяльности. Найліпше є поділити дітей після віку, а стар-
ших після пола. Наймолодший відділ становитимуть діти у віці
4—7 року життя, слідуючий 8—13, а третій 14 18. Два останні
відділії розділимо на підвідділи, а саме: хлопців і дівчат. Кож-
дий відділ буде складатися із кружків, а число кождого не пе-
реходитиме 40 осіб. Над кружком стоїть покровитель, зглядно
покровителька, яких обовязком розвести якнайбільшу діяльність,
щоби кружок добре розвивався, а рівночасно уміти так зайняти
членів кружка, піоби вони не нудилися, щоби були в постійнім
руху, заінтересованню, щоби з радістю приходили па сходини
в означену пору, та щоби з жалем розходилися до хати.

К(ілп справа в засаді обговорена і все приготоване, запові-
дається усім родичам практиі;ованим в місці способом, щоби
в означеній годині будь привели, будь прислали дітей на озна-
чене місце. Діти розділніється на крул.ки і віддається покрови-
телям (-кам), які дальше ними займаються.

Не буду входити в подробиці, як має улаштуватися робота
в кружках і'відділах. Спробую лише подати начерк, полипіаючи
подробиці спритови та ініпіятиві покровителів (-льок). Сама
практична діяльність вкаже їм тисячні способи. А навіть сама
дітвора — вміло поведена — буде винаходити щораз то нові
заняття для себе.

а) П є р НІ и й відділ.

Стоячи на становищі, що в того рода діточпх орґанізаціях
всяка наука у шкільнім розумінню виключена, покровителька
(на тім відділі найвідповідніпіа праця для жіноцтва) заступак
дітям на протязі тих кількох годин — їхню маму. Вона втіховує

14

їх дальше, а коли навіть чого учить, так подає це и легкіП
формі поучсііня, навязуючп усе до розбудженоіч^ інтересу ди-
тини, манить її до самостійного погляду, розуміння і зоОрая-'ен-
ня річей із найблищого окружеііия. А все те в формі легкиго,
нічим невязаного заняття. Головне місце займатиме забава
(мячик, куля, кістка, скрипка до будови), відтак пісня, ру-
хові забави, будування (піс(ік), моделювання (гли-
на) і т. д.

Як важним виховуючим середником в забава, висгане вка-
зати, що те мале сговаришення є прообразом більшого суспіль-
ного твору, як громади й держави, а жпття в тім стоваришеппиі
є тим самим неначе підготуванням до будучого життя. Під
впливом забавових правил зникає самово.іія, еґоїзм, дитина
учиться брати згляд на товаришів (ок), учиться товариських
чеснот, виховуються до життєвої діяльности, полюбіггь ЖІГГТЯ
і увійде в нього сильною. Час від часу подавати дітям короткі
опонідапня, заводити поглядові розмови, поясняти образи, ш-
ловно світляні, а тут знову менше само.му говоріггп, нарочно не
згадувати маркантних річей на образах, а веліти дітям самим
спостерігати. Якаж то утіха між дітьми, як ясніють їх очі, як
радіють личка, коліг вони самі встигнуть відкрити щось такого,
чого не бачив той, що образи їм показував. Спільне співання
пісень, виучування з памяти коротких віршиків - будуть даль-
шими середниками, яких не занедбає покровителька кружка.
А те все навіяти любовю до дітей, оповісти рідним чаром, від-
так загрівати до любови всього, що рідне, виховувати малих
громадян до громадянських чеснот, підготовляти їх до пізнішого
життя — яка це висока праця, праця, якої наслідків ми не
в силі обчислити, а яка дасть нам цілі лави одиниць, на яких
сміло, сильно й непохитно опреться дальша буд^'чність народа.

б) Старші відділи.

Два старші відділи обійматимуть дітей у віці 8—12 р. —
себто в шкільнім віці і >[олодь 14—18 р. — себто в позашкіль-
нім віці. Нарочно переведений поділ, хочби з огляду на фізич-
ниїї розвиток молоді в тих літах. Так само вказаною було би
річю розділити молодь по полам і завести окремі організації.
ІСрім вказаних влсе при першім відділі родів зайнять мусить
праця в тих тфужках йти поважніше, відповідно до віку кож-
дого відділу, в' першім відділі важне бу-до виховання у домаш-
нім розумінню, в старших відділах поглублюємо і поширюємо
не тілько домашн^, але також шкільне вихованння.

Па всіх відділах головну вагу и!шежіггь звернути па гро-
мадянське виховання, а перш усього його чесноти. Щоби те
осягніти, вяжемо поодинокі відділи в стоваришення (звичайно
імени якоїсь чільної одиниці, як Грінчепка, Шевченка, Франка
і т. л.). яких управу перебирає сама дітвора або молодь в свої
руки. Покровителі (кп) є лише моторовою силою, иіо веде мо-
лодь, повну запалу, енері'ії, охоти до прані, у бажанім напрямі.

1Г,

Цілії стоиаришеїіь можуть оути ріжіїі. Основушть свої бібліотеки,
іісрелплачують орі'ани, в першій мірі видавництва для діте(і
і молоді, а відтак в ііаПстарпіім відділі иіішу поважнішу пресу.
і'>іблі()Текоіі>, зглядно книікками, користуються гиловно в доте-
НІЛ, ;ііімовій порі, тощо. На .чакупію книжок збирають потрібні
(рондп, якими завідує управа. •

В того рода стонаришеннях иознакомлюемо моліідь з по-
требами нашого культурного ;кііття. і'чі.м її вже ;імалку паля-
тати про рілші жертви на народні ціли. ІІе забуваймо про не,
шобн використати і розвинути альтруістичний момент. Кождиіі
відділ дбав про своїх членів, ^'богим спішить з ііомічн), а и пер-
шій мірі буде займатися тими товаришами (камін, яісі истали
сиротами після довголітньої хуртовини. Може зайти також такий
случаП, що треба запомогти убогого (у) товариша (ку) в даль-
шій науці.

Організації молоді беруть на себе обовязок удержувати
в порядку і зберігати гроби поляглпх героїв. Бо хтож ними
займеться, як не ті, для яких крапіої будучности поклали
своє життя ті герої?

Для поширення народньої свідомости та знання памятатиме
покровитель (на) не пропустити ні одної події з минувшини, ні
іідної важної події із теперішности, ні одної річниці уродин
або смерти чільної, заслуясеної одиниці, ш:оби у відповіднім дні
не згадати про це кількома словами.

Щоби із тих стоваришеиь була наглядна користь, не ви-
стане, щоби молодь управляла сама собою. Щоби приготовити
усіх до будучої праш', до відповідальностп за неї на рі;ісиих
становищах, належить зміняти управи стоваришеиь що якийсь
протяг часу — що два- три місяці — і тим способом дати мояс-
иісті> кождому членови бути будь головою, будь бібліотекарем,
скарбником, писарем в управі. Научити їх вести відповідні книги,
вести наради, записувати ухвали, переводити їх в я;иття. тощо.

Не менше важною річю буде заводити у всіх стоварипіен-
нях щадничі каси, щоби тим способом учити молодь ощадио-
сти. Ця думка, яка прийнялася серед всіх народів заходу,
повинна прийнятися у нас. Не один член такої організації, вихо-
дячи відтак в життя, могтиме призбирати для себе дещо гроша,
який йому певн(і придасться.

На всіх відділах, від наймолодшого до найстаршого, треба
плекати думку товариських сходин. Бодай раз у місяць поста-
ратися о те, щоби діти і молодь зібралися та засіли разом і:!
старшими своїми провідниками (-цями) до спільного стола.
Скромний чайок та кришка хліба відповідно подана заступить
найобильніші бенкети, а слідуючі відтак товариські забави бу-
дуть предметом безмежної радости всіх зібраних.

Коли ще до неї проґрами додамо, піоби бодай кілька разії:
в році устроїти з дітьми і молодю який вокальний вечір, ама-
торську виставу тоию, то не лише позискаємо для себе серщі
дітвори, але й серця родичів, які всіми силами піддерл^увати-
муть наші змагання.

16

Вкінці щоби розвіяти деякі сумніви та похігтування голо-
ваки, що те все може бути лише музикою будучностіг, мушу
запримітити, що зясовапа мною проі'рама взята з пережитого-
діґїсиогі), що в ній може ще дещо замало, ніж замного сказано.

Поступаючн сим чи иншим способом широкою опікою над
нашою дітворою і молодю і иляноиим, послідовним та вміло
поведеним вихованням ґі приготовимо собі справдішніх грома-
дян, на яких відтак в життю зможемо числити і на яких змо-
жемо опертися навіть серед найбільших життєвих переломів.
Поле до діяльності! широке, поле вдячне, — занедбати його
було би непростимим гріхом !

Ш. Курси неграмотних (анальфабетів).

Надходить осінио-зимова пора. Звичайно кожда просвітна
орґанізація повітова пріїзадумуеться над проґрамою роботи
в своїм осідку і в повіті, і певністю в програмі просвітної
роботи буде займати не послідне місце -зорґанізування
курсів неграмотних.

Вагу курсів ко/кдий розуміє, бо ііождий відчуває се добре,
як нас побиває негрммотність серед иаіиого народу. Неграмот-
ність—це страшне лихо. Це лихо гірше від фізичної сліпоти. Це
лихо спричинює нам мояіє гіршу шкоду, як спричинив би алько-
голь, що так нищить фізичний і духовий орґанізм людини. Не-
грамотність спиняє нам поступ, спиняє наші найліпші наміри
і змагання до піднесегшя нашого народу на всякім полі. Не-
грамотність побиває нас усюди. Неграмотність виставляє нам
лихе свідоцтво перед цілим культурним світом. Поборювати
неграмотність — одно із завдань хвилі. Боротьбу з цим лихом
можна порівняти до боротьби проти аіькоголю. А тцо до всякої
боротьби потреїТа сил, енерґіі, великої послідовности і знання
стратегічних середників, так і до боротьби з неграмотністю по-
треба великого розуміння способів, як вести боротьбу, щоби
лійги до перемоги. Перемога цього лиха — це певний крок до
гарнішої будучпости.

З практики знаю, що охочих учитися грамоті найдемо до-
волі. Теперішній час буде тим чиїїииісом, що спонукає кождого
неграмотного взяти участь в курсі. Ііаіп иеі-рамогний селянин
розуміє се дуже добре, що він в наслідок нетк-тачі знання чи-
тання і писання є безпомічний в иходеннпку життю. Нін бачить
на собі самім, кілько лиха набирається ізза сеї недостачі, він
видить добре, яку перевагу має над ним кождий грамотний. Це
розумігіпя мусіло збільпиїтися в часах воєнного лихоліття. Не-
один із неграмотних відчув луже добре, И10 це для нього значить,
що він не міг прочіггати часопису, іцоби бодай деиіо розяснігги
собі своє положення, положення цього краю, який він замешкує.
Непевність власної судьби, непевність долі краю-вітчини не-
покоїв його зовсім не менше, як непокоїв грамотного й іителі-
ґепта. Не завадить однак ужити й примусових середникі)!. які

17

И(?дііб в „Письмі з Просвіти" ч р. 1У10. чч. 8. і !), о. 1'омап І»\|і-
натовські'п'ї. Таким буде постанова загальних :)йоі)ів читалень,
С'околів, СічеП, ню коясдиП неграмотниіі член мусить виучитися
грамоти і; наґікоротшім часі. Так само духовенстію пуде жадати
від молодят перед заключенням подрулсжа, що мусять ипучитіїся
читати, писати П рахувати, як иіе тої'о не гінаїоть.

Тому на-теяшть кмірпстатп із цього рода иолои;еиня і і;увати
з нього капітал для ліпшого ведення просвітної роботи на буду-
че. Сеж чується а;і: надто, пю дішьгиа просвітпа праця серед
ианіого народу мусить (Іти в напрямі ппіппрічіня і погдублення
її. Мусимо витворити я;а?кду кдпіжки, бо кншкі.а мав стати
одним з наПліншпх і наНвірнішнх приятелів народа. ізез знання
читання і писання того не осягнемо. Оснунання бібліотеї; па
взір таких інституцій, як на западі, а головно в Америці, має
стати не лише гарною мрі^;Iо, але правдивою і ясивою дійсністю.

Далеко трудніша буде річ з винаходом відповідних учите-
лів (ок) до ведення курсів неграмотіпіх. Праця налеяліть дп
ду;ке трудних. Точність, приготування до лекції, і самі лекції
у вимірі щи найменше двох годин бодай пю другий день па
протязі кілі,і;ох місяців вимагають ду;і;е спльної волі від того,
якпй взяв не себе цеіі обовязок. Хто такі курси провадив,
знає добре, ніо тут не вистарчпть лише сам запал, але в парі
з запалом мусить йти розуміння, як сього рода курси провадити.
Безперечно, що найліпше до дого надаються учителі (кп) на-
родніх ппсіл і вони поїхали вже досі великі заслуги в боротьбі
■і неграмотністю. Коли одначе узглядниться, ию курс неграмот-
них вимагав велпк-ого ві:ладу труду від ведучого, не дивниця,
ню може не всі підіГімаються радо праці на курсах, бож і сили
чоловіка мають свою границю.

Виходячи з того заложення, піо сьогодня всяка праця,
а т;йі:ож і культурна повинна бути оплачувана, прийдемо до
того заключення, що наука' на курсах неі-рамотних мав бути
перш усього ремунерована. Як найти відповідні фонди, нале-
жить поважно прпзадуматися. По моГіому. всі напіі інституції
і{пнансові, економічні і ісоонеративпі нехаіі відлоясуть піорічно
із своїх зисків па стипендії чи ремунерації д.ія ведучих ьурсп.
Бо ясна се річ, пю зріст свідомостп їі грамотності! народа буде
зростом і силою ВСІХ названих інституціїі. Громадські ради не-
хай вісладають у пюрічнпіі будікет якусь суму на ведення курсу
неграмотних у власній громаді. В нередвокнних часах визначала
навіть бувша Краєва Рада ПІкільна ремунерації за ведення тнх
курсів.

Коли в якій місцевостп не найдемо учителя (їси) народні.ч
шкіл, іцо міг (могла) би вести назваппП курс, так є повинністю
других інтеліі'ентів села, повинністю папіііх студентів універси-
тету, піівпнністю інтеліґентніиіих селян взятися за ведення
курсу. Ва, навіть в одній з новель Мартовича пах(>димо прекра-
сний образої;, як сільський школярик вчить старших громадян
науки писання. Дз'маїо одначе, що нам не потреба буде хапа-

11-'

тііся аж сього останнього способу, що дополі найдеться осіб, яісі
радо посвятять свій час і труд сьому вая;но.му діловп.

Учителі (кп) курсів поставлені ще й перед такою трудністі<>
ще не достає відповідних підручників до навмання. Перед вій-
ною пули в улаїттк) иідручнпі;и Н. Равлюка і О. Солтиса, іла-
д;і,еиі"для науїси неграмотних. Па лгаль, вони вичерпані. Коли
однак иіе де найдуться, иалелспть їх безумовно уживати. І^про-
чім иослугуватися" „Буїліарем" Крушельницького.хотяй цей ири-
мінений Д(і потреб дітей, а не стариіих осіб. Брак у нас тако;і^
методичних підручників до науки неграмотних. Навіть в „Письмі
а Просвіти", яке впрочім незвичайно богате в матеріял що до
ііросвітної праці, к лише одиа-одинока методична річ О. Солтиса :
„Як найзручніше засновувати курси для неграмотних і як
вести науку на перших лекціях". Для повноти згадаю ніс деякі
польські "підручники і методичні вказівки. Зібрані вони у видан-
ню „Ргаса оі\уіасо\\'а. іе^ гаНнпіа, теїосі}', огуапігас-уа". (Краків
1913. стр. 297 і слід.). Хто з цим познакомнться, мак працю не-
звичайно влекшену.

Голови! правила для успіипіого ведення курсу такі:

1) Ігурс не мак обіймати більше як 10 учепіпчів.

2) Не налеишть лучити на однім курсі осіб ріжиого віку.
Спосіб розуміння науки у коисдого віку ннпіиїі. Поведення мо-
лодппіх др^азпить часто старпіих. Ва;кною є й духова рілшиця :
молодіж має ліпшу иамять, іптересукться білілне подробицями,
зате слабо узагальнюс;. Старші хочуть загальних правд, яштте-
вих вказівок, відповідей на ріжні питання і причин фактів
1] науці з молодшими збираємо піойно матеріял, старші мають
ікиттквого матеріялу дул^-е много :

:-!) Навчання неграмотних мусить обіймати читання, писан-
ня і початки рахунків. Налея;ить перевести на курсах розділ
поміж такими, пі,о вміюті> читати, а не вміють писати і навпдіки:

4) Н науці ]іахунків. давати приклади, звязані з яттгям
учасників курсу. Практика вп);азуб, що такі учасники, які в що-,
деннім життю маютії до діла з ріягним розрахуіиінпям власних
інтересі]!, дуяїе нездарними являються в науці початків ра-
хунків : /

.')) Неграмотних учити тим сиособОлМ. щоби вислід научання
ставав видний в на'йкоротпіому часі:

6) Звертати увагу на те, иіо читання і писання не к ме-
тою, але середником д.;ш добуттл науки:

7) В читанках, розмовах. рахут;ових ириісладах на курсі для
старніпх не брати матеріялу, приготованого для дітей;

«) Не розводитися про річи, знані кождому дорослому чо-
ловікові :

9) Оминати наукового балясту, ппальної |)уіини й систе-
матики, обчисленої на літа : пояснити головні річи точно й ви-
разно.

А над тим усім мав видніти остаточна мста науки зі зрі-
лими неграмотними : вироблення в них с п р а в н о с т и
думання і розбудження їхньої д р і м у ч о ї д у ні і.

1Я

Старанням учителів (ок) і орі'аііі;!аїоі)ііі курсів є донегтп
діі того, щоби ко;ігдіі{1 пеграмотпііГі ско]ііісґаі! діПспо з курсу,
Гч) .•цііііі' по буде заохотою для иіііііііх неграмотних брати участі.
іі курсі. Тому' відноспі'ися до взятого оОовязку з нонноіо пона-
гою" не .тегііоважпти діла, бо неудачпиП курс з вини того, хто
Пого принадив, принесе більше шкоди, ні;к це. як коли би пе
устроіовано такогп Ь'УР^^У-

Ні лиовідппП льокалі. все найдеться. Зарядисеїшя пуиніїїх
австрКісьі.их шкільних властей йшли так далеко на руї.у кур-
сам нограм(ітпих. иш відступалн шк1лі>иі комиати на ту ціль.
і5истарч;гло лише повідомлення до Окру;іаіої І'ади ШіЛльпої.

Не забувати й про те, піоби нагороджунатн книжками тих,
шо научаться грамоті. Закінчення ' курсів уладжуватн неиачс
:п;е свято. Бо є воно таки святом введення нових одиниць в ряди
'■відомих громадян.

Так маумо перед собою знову один спосіб культурної праці,
до якого налеяміті) негайно взятися з повним запалом. Тому де
іі'піе заходить потреба (а заходить вона всюди) оснувати і:уі)си
неграмотних, не занедбати тоїо середника. Так найдеться кори-
гпе заняття для тих. що розиоряджаюті) свобіднпм часом, зве-
деться боротьбу з страшним лихом негі)амотности і придбається
іьиппму о]>Гапізмові цілий ряд пожиточних одиниць-громадян.

IV Виклади.

Один із найдавніших у пас і паГібільпіе ирактиковаипі
способів просвітпої праці по селах і містах — це у л а д >і: у-
вання викладів. Тпм способом мала поширюватися про-
світа серед народу, а саме дорогою популяризації подавати мія;
нарпд здобутки людського знання. Перед якими трьома-чотирма
десятка^пі літ, коли то щойно засновувано читальні, коли ще
по повітах не було майже ніяких просвітпих організацій, тоді
і;я;е збиралися гуртки академічної молоді, уладжували мандрів-
ки по краю і заходили до поодиноких громад. Один з учасників
мандрівки виголошував виклад, хор заспівав кілька пісень,
а після того відб^залися товариські забави з танцями.

З часоіі устав цей примітивний спосіб уладікування виїла-
дів. По повітах повставали філії тов. ..Просвіта", яких завдан-
ням було закладати читальні, відвідувсітп їх, дбати про їх роз-
виток.' При нагоді відвідин виголошувано також віпілади
з якогось обсягу знання. Коли одначе число нашої іптеліґенції
зросло, виї^тади ставали щораз частіип', повставали нові органі-
зації, яких ціллю було будь улаттов\П!агп ліпне наукові виклади,
будь підпомагати 'істпуючі товаї^иства своїми силами і своєю
працен'. До перших належить Товаі)Иство наукових вик-ладів ін.
Петра Могили, до других Український студентський Союз, що
в передвоєнних чзсах^ був дуже помічний у просвітній іюботі
в крані.

20

До найбільше поширених способів уладжування впкло^ів-
було користування із ріжнпх нагод в життю читалень, а саме із
люстраціП, загальних зборів, аматорських вистав, місцевих свят
і т. и. Повідомлена про те філія „Просвіти", висилаючи дельї'атів^
упрошувала одного із них як прелеїЧ-нта, то виголошуваї; ви-
їлад на довільну тему, -ігодом збільшалося число викладів по
читальнях. Многі рухливі (|^ілії висилали шо неділі по кількох
прелеі'епіів у рія;ні села. Де введено в життя цей останній
спосіб, там є вказаною річю уложити наперед календар і>іжнпх
того рода нагод, календар 'люстрацій і заздалегідь визначити
прелеі'ентів і придумати вик'лади. Правда, шо прел»-'.гентів нема
дуже багато і нераз треба користуватися тим, ию находяться
люде доброї волі поїхати на село і там виголосити виклад.
Дуя:е часто одначе такі дорнвочні виклади, які завдячуємо
лише людям доброї волі, не тільки не приносять користп. але
також знеохочують нераз до слухання викладів членів читалень.
Тому виділи філій мусять в інтересі справи застерегти собі де-
яку "контролю як шо до р'ібору тем. так і змісту викладі}'., ііоно
стрінеться, правда, з неохотою ирелг.гентів. Тут треба би пере-
конати їх, що се діється також у власнім інтересі ирелбгентів,-
ІЗо хіба кождому з них залежить па тім, щоби ііого виклад
стрінувся з признанням з боку слухачів, приніс (ічевидну
користь і щоби .заохотив слухачіг. до того, иіоб вони самі .чвер-
талися до філій з просьбою висімати як наґічастігае прелєі'ен-
тів. О скілько відомо, таку контролю над виї^іадами переводила
свого часу філія в Ст[}ию ще за часів пок. д-ра І-^вґена Олес-
ппцького.

Виклад має мати інтересну тему, таку, шо буде під-
ходити під уровепь знання і смаку слухаючої иублики. будь-
таку, що зуміє затронути її житткві інтересік Тимчасом прелє-
Генти наіібільше любуються в історичних темах, але тут їх і'бсяг
ограничений до козацьісих часів, а з тих до епохи Хмельниць-
кого. З того виходить, що многі читальні, в яких па протязі
якогось часу були виклади, чули лиіие про Хмельниччину.*)
Через те упадав заіитересуваиня. Завданням отя;е філії буде-
вводитп певний плян у викладах всякого рода, не оставляти
повної свободи ирелеГентам. але повідомляти їх про те, які теми
були у відповідній місцености обіюблені, а які пі. А в;і.єи; іг».
належить рішучо занедбувати тем із наук природи, із явииі
щоденного життя, із правио-деря;авпого устрою, із повостеП
і уліппіеиь на полі рільництва, техніки, із коопераційного жит-
тя", із гіі'ієни тощо. Коли знову хочемо, иіоби виклад оставив
після себе вражіння, мусить слідувати за ним свобідпиГ:, невя-
заний розговір ПрелеГепт повинен старатися так вміло повести
(Чіраву, щоби слухачам розвязалися язики.

Виклад мусить бути відповідно в п г о л о ш є н и й.
Під тим оглядом зверну читачів до відповідного місця із устлшу

*) Про нвк.іадп з історії України говорить др. І. Крпияі.-еввч в ..ІІи-
П.І1І я Просвіти" Р. 1912. ст. 299 і слід., і Р. 1913. ст. 260 і слід.

•21

-„Народні читання". Коли однак декому іірнходиться боротися
з трудностями при тігологауванпіо впісладів, так нехай напише
їіого і прочитає. Много ціптіх уваг до того іііггапни пода»-;
Ф. Замора п „Письмі з Просвіти" (1*ік ІОН. стр. 4() і слід.)

Вик^пад мусить бути популярний. А щоПи таким був,
мусить прелеґепт панувати над матеріялом. Дехто роіїумів попу-
лярність так, що знижується у способі говорепня і ду-
мання, а навіть в уживанню поодиноких зворотів і висловів до
способу говорення, думання, фразеольоґії селян. Ое пенайвід-
повідніща дорога і відтручує селянина раз на все і від ирелв-
ґента і від слухання виїсладів. Селянин уважає це обидою для
себе і думає, 1Ц0 прелєі'ент насміхається із него. Строго науко-
вий метод, приступна і зрозуміла форма, гарна .мова без триві-
яльпих зворотів і порівнань, це конечні вимоги до прелбґента
і його виїсладу.

Дуже по.мічним середником у виг^ликанніо інтересу у слу-
хачів буде чарівна ліхтарня (скіоптікон) і світляні
образи. У передвоєннім часі мали миогі філії свої скіоптікони,
деякі мали їх навіть більше, не згадуючи про образи, яких в де-
яких місцевостях ''уло навіть дуже много. Належало би вже
тепер запятися статистикою, кілько де є образів і котрі філії
мають ще скіоптікони. Молслико, иіо той час, який переяаівае.чо,
не тіотревае довго і що з поворогом нормальних часів буде
"можна користуватися тими самими полекша^[и, що й передше.
В Німеччині "була фірма Лізії'ані'а в Дюссельдорг|)і, у Відні
фірма Піхлєра. у Львові Уранія, звідки можна було позичати
цілі серії образів й^раз в готовими виїстадами за дешеву ціну.
Фірма Лізіґані'а давала навіть ко;кду гаесту серію даром лише
за зворотом К(іштів пересилки. На всякий случай головне това-
риство „Просвіта" має свої світляні образи і може ними виголити
котрій фі.дії і місцевости, о скілько з таким жаданням вони
звернуться.

6 много лекше уладжувати виклади в таких осередках, де
громадиться бі,тьше число інтеліг'ептаих сил, де є середні шко-
ли, які дають відповідне число людей до розпорядимости, що
можуть давати виклади із [мжипх обсягів .людського знання.
В таких осередках можна устроїти на протязі одного осінно-зи-
мового періоду цілі курси, що не тільки займуть слухачів, але
також научать їх. Ось так можна уладити цілком правиль-
ний і пляновий курс історії України, історії української літера-
тури, ґеоґрафі! України. В містах, де є наші приватні середні
школи, налеліить поширити зміст сього рода курсів. Природничі
науки з практичними робітнями, гіґієна, все те може дуже
гарно удатися, а шкільні кабінети враз з показами нехай від-
дад.уть користь сьому громатяцству,яке свій гріш на те зложи-
ло. На курсах не ограничатіїся лише до самого вшсладу. На
сам виклад посвячувати лише частину часу. За те повторити
перед викладом враз із слухачами те, що вже було перероблене
па попередних годинах: після викладу повторити із ними ви-
ложений матеріял. чи він добре осів в головах слухачів, щоби

дізнатися, яка частіша внішаду не була всім добре зрозуміла,
та щоби піукатії способів зробити поданий матеріял приступним
для усіх слл'хачів. Тим способом створимо перехід до пайвіі-
піого рода народньої освіти й вихованим, тобкі до .іюдових
університетів. Коли до цеї праці візметься наше учитель-
ство, а перга усього учительство приватних ші.іл, покажемо на-
глядно, чому нам так потреба наших власиих шкіл. Так буде
видна користь, яку приносять наші власні інституції, з власни-
ми людьми, занятими в них. Се буде практична й найбільше до-
переконання промовляюча агітація за удернсаниям власних шкіл
із народніх жертв і (фондів. Бо ніщо так не памитаять люде, за
ніщо не є так вдячні, як за те, коли їх чогось научимо.

Крім викладів, які мають головно на оці слі'хачів научити,
устроюємо виклади, гцо мають характер м а н і ф є с т а п і й н и й
і а ґ і т а ц і й н и й. Діється цс звичайно при нагоді святкування
ювилею живучих осіб, або річниць важних подій в життю на-
рода. Не всі уміють читати, не всюди дійде часопис. Розголос
має зробити жігве слово, яке має дійтп до кождої хати, до ві-
дома кождої одишпй. Тоді одиноким способом, особ.ніво по
містах, а навіть малих місточках, оповіщу вати вклади у великій
скількости, з цілим рядом прелєґентів, в ріжних місцях міста,
о тій самій годині. Саме те незвичайне явише, пю нараз в однім
місті десять до двайцять прелвґентів говоритиме о тій самій
порі, зробить більше, як инші способи аі'ітації. З досвіду знаю,
що в таких случаях збирали ми в однім малім місті поверх ти-
сячу слухачів, не вчисляючи в те ппальної молоді, коли навпа-
ки прп уладжепню одного викладу мали би ми були пайвииіе-
дві ста слухачів.

Стоячи на становипи, що у всьому нам наближатігся до
новочасних способів аі'ітації, нале^кить при оповіщ^увапню ви-
їладів не занедбувати таких річей, як д р у к а ф і пі і в. розліп-
лювання їх в місті, будь пересилання до тих громад, де мають
відбутися виклади. Щоби оминути і.оштів. вистарчить мати го-
тові видруковані афіші, на яких можна йи виповнити назву пре-
леґента, напис, час і місце викладу. Сього вимагає навіть повага
діла. Воно причиняється до надавання уїсраїнського характеру
поодиноким місцевостям.

ГҐри кінці ще одна увага. Наші повітові орґапізації рідко
коли розпоряджають відповідною скількістю прелєґентів, а коли
їх мають, не все вони в силі так опрацювати якусь тему, як
того вимагає справа. Тут слідукічі способи зарадити тій недо-
стачі. Головне тов. „Просвіта" нехай би подумало над виданням
взірцевих викладів для ужитку філій і прелєґентів. Ту
справу пор^тпив свого часу І. П. в „Письмі з Просвіти" з р. 1910
ст. 252. Автор домаї'ається також, щоби головне товариство по-
старалося о демонстраційні середниїлі, як мапи, карти, образи,
скіоптікони і т. и. Певна річ, пю слідом головного товариства
підуть філії. Проби того способу навіть були вясе давніше.
Одна з фі.чій (ттр тямли ісптра) видала і'улп скгіго часу таїсий

•2Л

лаірцевиЛ тіі;лад на тему ;інесення ііиіііцини. Надто мусмті,
<{)ілії тов. ^Просвіта- оберпути якусь частішу своїх фондів на
осіїувапня підручних бібліотек для у лс и т к у- п р є л е-
ї' (' н т і в. В того рода бібліотеках мусять найтися всякі видав-
ництва других народів, які поііуляри:зуіоть всі галу;иі людського
-иіанпя. Крім популярних видавництв потреба конечно мати
бодаП пайважніші підручники, які подаїоті, відомости будь тео-
ретичні про організацію, методи й завдання народньої освіти,
будь про стан тоїж освіти у рілспих народів. З заведенням цього
рода бібліотек збільшиться зараз і число і якість прелег'ентів.
Робота незвичайно улекгаена, тим самим миліша, вислід її пев-
ніший. Правда, воно коштовне ; але найвища нора закинути
думку, немов би культурна робота мала потягати за собою най-
менші видатки. Зі зрозумінням, піо культурна ііобота, коли має
буги хосенна, мусить коштувати, найдуться потрібні фонди.
А дадуть їх перш усього ті, для яких ця робота призначена.
Лише треба їм це до очей показати і у тій потребі переконати.

V. Бібліотека.

Дальшим середником для піднесення народньої освіти і ви-
ховання народнього є людові бібліотеки. Незвичайно
гарна і\ симпатична річ. Надто веде нас цілком певно до нашої
цілі. Коли ми зможемо допровадити до того, щоби друковане
<;-лово стало невідлучним приятелем коясдого члена нашого на-
рода. буде не тідьки вся дальша просвітна робота 5'лекшена,
але таїГож щойно тоді змоягемо сказати, що ми переступили
поріг ве:шкої будови народньої освіти і входимо в і"ї нутро. Вхо-
димо до душі народа і її" формуємо у самій пайніяснішій і най-
більш укритій для нас частині. На цей середній; народньої
освіти вказала нам перш усього Америка, за якою пішла зараз
Ані'лія. Істота американської бібліотеки зовсім пнша, як істота
європейської бібліотеки. В Европі слулсить вона головно науко-
вим цілям і приступна лише для тих, які працюють науково.
В Америці служить бібліотека народній освіті. Др. П. Лядевіґ
каже, що „новітня народня бібліотека не повинна бути ні міс-
цем поваяшої наукової праці, пі тереном романів, ні шкільною
комнатою". Вона має бути приступна як найширпюму загалові.
Вона має сама шукати читачів По словам організаторів бібліо-
течного діла — „коли читач не йде за книжкою, то книжка
повпнна сама йти до читача".

Кождий із нас, хто лише мав до діла із п])освітиою робо-
тою, відчував добре, яі; вагу має бібліотека. Придумувано всякі
можливі способи, щоби як найлекніе дійти до того, щоби книж-
ка мала доступ у найдальшу закутину нашої землі. Згад^Ч5ане
мною кі;и>какратно „Письмо 'з Просвіти" в своїх річниках повно
статтеіі про бібліотеки, як їх уладяіувати, яким способом прийти
до них, як виглядають бібліотеки в ииших європейських краях.
;і головно, як виглядають і як зорганізовані бібліотеки в Лмериці.

24

Воєнний стан перешкодив дальшій роботі у тім напрямів
Дуже можливо, піо сьогодня був би вже який вислід цеї аі'іта-
ційноі праці. Одначе цей етап, який був у пас в часі до вибуху
віПчи, ще дуже а дуже далекий від ідеалу. В столиці краю,
у Львові, є кілька бібліотек, а з сих лише одна моглаби в най-
ліпніім разі надаватися до прил»ідного ужитку, а саме бібліо-
тека тов. „Просвіта". Однак і її орі'анізація, стан книжок, при-
міщення не відповідають вимогум, які ставитіл-я до людових
бібліотек. Поза Львовом лише деякі повітові міста могли пове-
личатися власними бібліотеками. З тих одні, як Станиславів,
Перемишль і Тернопіль мали свої давніші книпізбори, пю їх
в останніх роках перед війною приладили до прилюдного ужит-
ку, а другі як Золочів, Рогатип, Полехів щойно поклали основи
під власні бібліотеки. Що етап тих бібліотек після дивготрева-
ючої воєнної хуртовини не найгарніпіий, можна надіятися. Про
бібліотеку в Рогатині, яка вже числила поверх 1000 томів, зна-
ємо, що її зовсім знппіепо. Так само буде певно представлятися
справа і в многих других місцевіїстях. А вя.еж не можна на-
звати бібліотеками тих кількадесять книясочок. переважно даро-
вих видань тов. „Просвіта" які находилися або піе й находять-
ся по сільських читалт.нях. Тут в дійспости справа не вийшла
навіть поза обсяг азбуки, пю так скажемо.

А прені кождий відчуває, шо так далі бути не може. На-
впаки кождий відчуває, иіо в найблищій будучности мусимо
покрити увесь і:раП цілою сіттю книгозборів, мусимо пустити
в рух як найбільший біпл'отечпий апарат. Як в Америці навіть
найдальше віддалена фарма має свою бібліотеку, так і ми муси-
мо допровадити до того, щоби коя;да читальня, коли хоче за-^
служити на ту назву, мала у себе свій збір кпижок. Правда,
що ми не можемо навіть мріти про те, щоби довести до такого-
стану річи як в Каліфорнії, де коя^де ґрафство має мати свою
центральну бібліотеку, свої відділи в ріжних частях ґрафства^
свої стації для видачі книжок, сіиї автомобілі для розвоження
книжок до найменших стацій. а навіть до дому читачів. Але
можемо таки осягнути послідовною працею, пюби згодом пов-
ставали бібліотек]! загальної освіти, ят:і містили би систематич-
ний вибір книг, які заспокоювали би потреби біжучої хвилі, які
давали би знання книг і вказували самий порядок читання.
Осягнути це М0ЖЄІИ1, користуючись тим. що загал відчуває
потребу добрих книжок, а се є важним і перворядним суспільним
чинником, так здійсни 'валася бита найважніша задача, яку по-
ставлено метою при оснуванню читалень, задачу освідомлятіг
і учити своїх членів, учити й виховувати народ.

В нинішніх відпосипах справа заь'ладапня бібліотек пред-
ставляє о много більпіі трулности. як перед війпон». Ріжні тому
причини. Та найважніпіі дві, які піе довго, навіть після закін-
ченя віЛни будуть мати свій вплив. Першою є брак книжок.
У воєннім часі ' завмер зовсім видавничий рух. А ті кния-іки,
які видано перед війною, так розкуплч^ні, що нині не можна
дістати наПпотребнішпх видань. Друга причина .знов та, пю ціна

1'5

кппжки, яку ще можна дістати, або яіиі друкукться тепер, така
велика, иіо" на закупно книжок в цілії оснування бібліотеки
треба дуже великих фондів.

Та хоч як 6е:інадіПпо справа представляється під теперіш-
ню пору, не вільно нам її занедбувати, навпаки мусимо випро-
бувати 'всі способи, які зроблять нам леї.иіою напіу задачу. В тій
шли іииісжііть при коуКдіП нагоді іи»иііірк>вати думку оснувапня
людовпх бібліотек. Засідання просвітпих орґанізаціП, лтстраиії
товариств, агітація в пресі повиипі поставити, як одну з своїх
точок справу лиїдових бібліотек. Що це не буде трудна справа
оживити в нашім народі інтерес до книжки, пю лише потреба
плянової і послідовної праці, переконують насу тім миогі доі;а;иі
із історії культури ііаіиого народу. Князі Володимир ВеликиП,
а і'оловио Ярос.іав Мудрий закладали вже перші кииго:іб(іри,
останній при церкві св. Софії в Київі. Всякі наші літератупі
збіриик-и і оріп'інальні твори із найдавнішої доби і із пізнішої
понні глпбоьих думок на тему книиски-приятеля, кнпя;ки-Ц(ірад-
ника у всяких пригодах життя, книжки-ікерела мудрости. Вони,
як слупіно говорить Франко в „Ізмараґді" морська глибина,
з якої виносить той дивні перли, хто в них пірне агк до дна.
Доказом Т(ИО цей широко ронвинений культурний рух з часів
козацтва, густо розкппені друкарні, як тільки друкарська штука
стала більше відомою і пігпіирсною. Доказом того і найновіші
часи. Після берестейського миру і отворення грапиць розходи-
лися всякі видання десятками тисяч по Україні, а видавничі
стоваі>ііпіеііня на Україні друкували деякі свої видання в міліо-
нах примірників.

Щоби тому зарадити, потреба завести деякі нові способи
як для Н11И дбання фондів на бібліотеки, так для придбання
книжок і треба викликати, зглядно відновити у нашім народі
замилування до книжок.

Перш усього членські вкладки до просвітних товариств
мусять бути збільшені. Годі думати, щоби за дотеперішню вкла-
дку 2 К." в році м(іжна заспокоїти потреби товариства і його
членів. Та й з тих двох корон лише частина остає в повітовій
орі'анізації, дві третини вкладок відсилається до осередпого то-
вариства. Булжетп наших філій виносять смішно малу суму
кількох соток кор(ін. Ще гірше представляється справа по чи-
тальнях. Місячна вкладка, шо хитається між 10—20 с. місячно,
а нераз виносить 50 сот. на рік не дасть найменшої підстави
не для розвитку, але навіть для веі'етуванвя читальні. Якби
такий стан мав тревати далі, тоді годі говорити про які небудь
реформи і новости в наших просвітних товариствах і їхніх від-
ділах читальнях.

Відтак належить розвести як найбільше живу агітацію за
тим, июби в громадських буджетах була постійна рубрикчі на
просвітно-культурпі цілії, а мія^ ними і на оспувішня бібліотек.
Ця думка — загально прийнята в .Америці — переведена тим
способом, що поодинокі громади ухвалюють сталий додаток до •
податків на бібліотеки.

2(;

Не менше важною річю в розбудження замилування до
кнпжок, щоби ось так виїсліікатії маПже напаситну жаясд^'
друкованого слова. Із збільшенням грамотности серед нароДу
зросте потреба кшіжкн. Із введенням всіх способів народпьої
освіти й народнього виховання (народні читання, виїлади) зро-
сте попит за книіккою. Одначе треба памятатп, що тими сиосо-
бамп впливаємо вже на старшу і'енераціїо, себто її виховуємо
доперва. Ясна річ, що вислід нашої роботи не стоїть у належ-
нім відношенню до влоясеного труду. Тпмчасом для вповні успі-
пшого введення в життя людових бібліотек мусимо мати старшу
Генерацію вже вихованою. А це можливе лише тоді, коли звер-
немо увагу на дітвору П молоді;к у шкільнім віці і коли не за-
нехаємо впливати на молоділі в позашкільнім віці. В;ке дітям
треба показати, яку вартість мають книжки, яку користь прино-
сять вони тому, хто з ними заведе піиру дружбу, яку приєм-
ність справляють вони всім тим, що їх читають. Сеж запиіьно
звісна річ, що діти і молодіж кидаються до читання книжок
з таким запалом, якого не стрічаємо в пізніпіім віці. Новітні
педаґоґи поручають навіть, щоби той запал здер/кувати у дітей
і молодіжи, вказуючи на те, пю цей наклін спричинює надмір-
ний розвиток чутливості!, надто розбуджує уяву, некорисно
впливає на нервний устрій молодіжи. Ми одначе не маємо при-
чини побоюватися тих некорисних наслідків, хочби тому, що
лише мала скількість молодімси із кругів нашої інтеліґепції. та
молодіжи середнпх шкіл могла би це відчути. Навпаки майже
увесь загал дітвори й молодіясп не знає зовсім, пю це книж-
ка і піо то чіітапня книжок. Тому належить безз'мовно поду-
мати про те, щоби по всіх наших народніх школах повставали
діточі бібліотеки. Як це створити, поучить нас примір тих
шкіл, в яких введена самоуправа учеників (ць). Сама дітвора
зложить гроші на ту ціль, а учитель (ка) постарається спрова-
дити, закатальоґувати й визичати кпияски. Згодом можна цілий
заряд такої діточо-шкільної бібліотеки віддати самим учеппкам
(цям) під доглядом учителя (ки). До цеї цілі треба використати
також доповняючу ііауку по паі)0дніх школах. А в;ке найбільше
вказаною є річю впровадити засаду, щобц у всяких діточих органі-
заціях і кружках молодіжи, що мають на цілі позашкільне вихо-
вання, власна бібліотека зайняла як найповаяіпіше місце.
Так виховане ціле покоління людей візьме само в свої
руки справу людових бібліотек і поставить її на відповідній
висоті.

Представлена акція обчислена на дальшу мету. Тут одначе
треба порадити, як зараз приступити до роботи, пшби бібліотека
повстала як в кождім осідку філії „Просвіти", так і при кождій
читальні.

Завязком бібліотек мо;к\-ть стати книжки, які вплиплть із
добровільних жертв. Поклики до жертв у книжках не оставали
без наслідків, добровільним жерті-.ам завдячують майте всі напіі
бібліотеки свій початок. Правда, ию бібліотека, яка тим спосо-
бом повстала, є далекою від ідеального стану. Правда, пю много

21

жертвуючих віддає лише те, иіо їм збувак. аОо що для пііх не
иредставляе вартости. Правда тим чином громадиться мнсии
йіілясту. Але із жетріі мо;і;на вибрати такоя; стільки вартиоїс
матеріялу, що буде покладена основа і завяаок на будуче.

Другим джерелом, із якого можна би дати початок людовим
бібліотекам, були би вже істнуючі напіі бібліотеки. V, багатьох
із них находиться неііаз ио кільї.чі примірників тої самої книж-
ки, які лиш дармо забирають місце на полицях. Засадою людо-
вих бібліотек є, що книіі;ка не сміє: пліспіти: вона мусить пра-
цювати, мусить з честю гинути як тоП жовнір иа полі битви,
мусить гинути в руках читачів, бо лише так сиовняе иоїш своь
завдання. Чи не був би молсливий пронкт, щоби істнуючі наиіі
бібліотеки, прислали до тов. „Просвіта" списи тих кпиясок, які
находяться в двох або й більше примірниках? Тов. „Просвіта"
може відтак після розгляду виказів злолміти кілька невеличких
бібліотек і переслати їх у такі місцевости, де ще нема ніяісої
людової бібліотеки.

А коли вже початок зроблений, коли найдеться у відповід-
ній місцевости людина, що з любовю і розумнням займеться
тим ділом, то нема найменшого сумніву, що найдуться і спосо-
би й середники розвивати такі книгозбори, щоби вони принесли
як найбільшу користь.

Найбільше трудності! буде представляти вибір бібліотекарів.
Ще більшою вона' буде в сільських читальнях. 1:5 останнім слу-
чаю мусить бути бібліотекарем хтонебудь із інтелігентів села.
Коли головою' читальні, заступником, скарбником можуть і на-
віть повинні бути самі селяне, так- уряд бібліотекаря мусить
обняти той, хто найбільше розуміється на тім ділі, хто може
своєю радою послужити при виборі книжок до бібліотеки і мо-
же послунаїти радою членам, коли вони приходять питати, иіо
читати. Завдання бібліотекаря слуяаїти читачеві, заспокоювати
його цікавість, а дуже часто й думати про те, щсіби ту цікавість
вик-ликати, вщіиити ту потребу читачам. А коли иіе особа зани-
макіча уряд бібліотекаря, зацікавиться своїм ділом, використа*-
досвід зложений у нас самих (диви розвідку Кузелі : „Як вести
і оснувати бібліотеки прп читальнях" і річники „Письма з Про-
світи"), то справа людових бібліотек піде певним кроком на-
перід.

Валшові річю буде поговорити ще про те. якби найліпше
уладити істнуючі бібліотеки, які не мають чисто наукового ха-
рактеру, а не наблизилися ще до характеру людових бібліотек.
Перш усього належить звернути увагу на льок-аль, в якім помі-
шена бібліотека. Треба призначити одну комнату лише для
ужитку читаючих, а як можливо другу для часописів і періо-
дичних видань. Памятати треба про стало визначені години,
які треба так уладити, июби з бібліотеки могли користати як
найширші верстви. В тій ціли управа бібліотегси мусить зробити
усе, щоби як найбільше удогіднпти користування нею. Пртшп-
"маючи до відома всякі бажання читаючих, давати поради ин.
до вибору книжок до читання, помістити скрипку иа письма,.

28

в яких читачі подавали би письменно свої просьби до заряду.
До валспіщих завдань управи буде належати споряджування
статистики, яка мала би на увазі все, що ві іноситьея до .чита-
чів і читання. Бо важною річю є знати, з яких сфер рекруту-
ва,!іися читачі і що найрадніше читали. ІІ тіП цілі добре б роз-
давати між читаючу публику квестіонарі, уладжуї'.ати з ними
письменну анкету, а навіть спільні гутірки про оібліотечні спра-
ви. В більших містах, а головно у Львові треба потворити філії
одної людової бібліотеки по окраїнах міста. Така філія мала би
одну кімнату, приладжену для читачів. Вони виписували би на
картках, які книжки хотіли би мати, а заряд білліотеки поста-
рався би в означені дні достарчити жадані кни.кки. Так ула-
джена бібліотека пошіїрить кни.кку, і сповнить своє завдання:
стати розсадником знання і освіти і буде важним чинником
в культурній і просвітній ])оботі поміж наПширшими і найдаль-
шими кругами нашого народу.

Бібліотеки на западі і в Америпі завели у себе спеціяльні
катальоґи, які улекшують як бібліотекареві його роботу, так
і читаючій публиці розгляд у тім, що належить читати. Для
початкуючого читача найбільїпу принаду сгаиоиить белетристи-
ка, згодом одначе повертаються його інтерес до наукової літера-
тури. І тут катальої' відграе неначе ролю провідника, бо він
містить в" собі не лише імя автора й заголовок твору, але й по-
дає все те, чого з книжки научитися і про що вона говорить.
Декуди катальоґи йдуть так далеко, що точно поучають читачів,
які книжки і в якім порядку мають читати, іпоби поширити ві-
домости у вибраннім питанню. І у пас палеисало би як пайскор-
гае приступити до видання таких катальоі'ів. Вони мають: „1)
розгортати картину всесвіта, повинні малювати заіалі>ну перс-
пективу фактів і ідей, знання і теорій: 2) повинні показуваги
дорогу, якою має поступати людина, що серіошо й віумлпво
працює на своєю самоосвітою, над виробленням свого загаль-
ного світогляду". (М. Залізняк: Про бібліотеки загальної освіти.
Письмо з Просвіти Р. 1911. ст. 148». Так отліє катальпґ має ста-
ти иоручаючим катальоґом, має провадити не тільки від книжки
до книжки, але також від науки до науки, від одної галузі
знання до другої. Тов „Просвіта" може звернутися до поодино-
ких і|)аховнх людей, щоб зладили того рода катальоґи із всіх
галузей людського знання. Наша наукова й популярна літера-
тура могке вже й тепер — відповідно зложена — дати суціль-
ний образ стану знання в кождій галузи.

Другий рід бібліотек — се т. зв. мандрівні б і б л і о т е-
ки. 6 це серії по кількапайцять або кільклдесять книжок, від
белетристики починаючи і всі галузі знання обіймаючі у від-
повідно приладжених скрипочках з потрібним імручаючим ка-
тальог'ом. Переходять вони від місцевости до місцевости, допов-
няють своєю актуальністю істнуючі бібліотеки. Ініціятори ман-
дрівних бібліотек кажуть, що мапдрівна бібліотека це бібліотека
будучности, — бібліотека, що лучить найбільшу ощадність
-з найвищою продуктивністю. Зазначують вони одночасно, що

29

система мандрівних бібліотек сама по собі бистроумна, але може
ґіріінести користь там, де постійна бібліотека підготовила під
неї Ґрунт, де відчувається вже потреба кптісілі. Та мимо того,
що у нас и(істіПних бібліотек дуже обмаль, вони у нас конечно
потрібні, яі; довго ми ве можемо мати ііаипіх громадських, чи-
тальпяііих бібліотек, пю ;тслугували би дійсно па ту назву. До
того потреба точного опрацювання, як мав бути зложена ман-
дрівна бібліотека. Систем в мандрівніП бібліотеці мав би на оці те,
щоби до П(іодипоких місцевостей піиїходилп скрипки в кппж-
ками в певнім пляиовім порядку. Леякі філії у нас (Льнііі, Зо-
лочів) ввели у себе мандрівні бібліотеки. Досвід одначе під тим
оглядом маПячС зпикаючиіі. На всякий случай не належить вдо-
валятися одним або двома примірниками таких бібліотек. Пові-
тові філії мусять мати більпіу скількість готових мандрівних
бібліотек, щоби заспокоїти потребу як найбільшого числа чита-
лень. Відповідно злад;і;епий катальої', доданий до кождої скринкп
з кни:кками буде валеним показчиком як для читачів, так і для
того, хто буде мати віддану біблісітеку до свого заряду.

Оставав би ще один рід бібліотек — т. зв. бібліотекп
па власність. Ціллю їх буде послуяштп тим, що хотіли би
завести у себе свої домашні бібліотекп. Сісладається їх пляново.
у ріжній величині, в ціні 100—1000 корон і віддається охочому
за ратальнові сплатою.

іМожпа би тут говорити ще про багато річей, які відносп-
лпся би до організації цеї справи серед народпіх мас. Маю тут
па дз'мці уділюваиня всіх інструкцій в справі заснування бібліо-
тек, друк і розсилка практичних порадників, видавання ката-
льоґіг. з ПІДХ0ЛЛ1МП книжками, посередніщтво в закупні книжок,
поміч новим бібліотекам, образуванпя бібліотекарііз при помочі,
відповідних курсів тощо.

Вкінці одна увага. Не належить забувати й про те, що не
можна докоряти читачів, як якась кнпжка ушкоджується в на-
слідок частішого уяаїтку. Книжка в людових бібліотеках на те
призначена, ииі вона має остаточно після своєї служби вийти
неужптком. Чим більше відпадає зннщенпх книл;ок, тим біль-
ппій доказ, иш книжку пильно читали. Лише радуватися треба,
як бачимо, що зужиті книжки мусимо заступати новими свіжи-
ми. На тім становити стоять усі бібліотечні орґанізації, а одна
із них — не наша, але чужа — наліпила на своїх книжках
карточки з короткими, але ядерними словами :

„Йди, світи і грій !
Згинь пожиточною!"

УТ. Людові університети.

Найвищим степенем иародпьої освіти є л ю д о в і універ-
ситети. Є це зорґанізований і пляновий спосіб подавання
всіх галузей людського знання якомусь гуртови людей в одній

-3(»

місцевості!. Популяризація науки з виключенням всякого фал-
шовапня і обрізування, в злуці із поширенням світогляду вно-
сить попе лаїття поміж людей, отвирае. їм очі на Оудону і стр'їП
світа, ичказуе їм ясно муравлину працю людеП па всякому полі,
переконує їх наглядно в конечностп знання, змушує до праці
над собою, робить їх приступніппіми новим кличам, промоіцув
дорогу поступові, впливає на зміну П: уліпгаення жііттевих
форм. Одним словом завданням людових університетів є демо-
кратизація знання. ^

Ріжні є форми людових університетів. В містах і робітни-
чих осередках служать вони головно робітництву, в хлібороб-
ських краях північної Европи подибуємо селянські університети,
в такояс університети для всіх, до яких мають доступ всякі
верстви без ріяаіиці. Декуди повстають кружки самообразуван-
ня. Всі вони однак мають на меті подані вище цілі.

І у нас справа людових університетів не чужа. Обміркову-
вано її теоретично, переводжено також практично. Першим, який
займався теоретично тою справою, був Е. Косевич, що на
сторінках Літературно-наукового Вістпика написав статтю про
„Людові університети", вказуючи на роботу, яка ведеться під
тим оглядом в скандинавських краях. Повернув відтак до цеї
справи 3. Скварко. Опісля довппій час справа спочивала, аж
наші просвітні товариства Га,ііичини й Буковини почали знову
роботу на тім полі, переходячи від теорії до практики. При
головнім товаристві „Просвіта" завязалася окрема комісія людо-
вих університетів, а „Письмо з Просвіти" посвятило тій справі
багато місця.

Практичною заохотою до справи людових університетів
стали ріжні курси: торговельні і кооперативні, що їх устроюва-
по майже у всіх повітах Галичини. За ними пішли ветеринар-
ські курси. Вони переконали нас, ию нарід горнеться дуже радо
до участи в курсах і що члени курсів не лсаліють коштів, щоби
лише поширити своє знання та стати приготованими до июден-
иої боротьби за краще істпування. Таких курсів одначе, що
дійсно заслугують на назву людових універсіггетів, було ие
много в передвоєннім часі. Це були курси випшї освіти в ^Іер-
нівцях і у Львові та один на селі, а саме в Черчі під Рогати-
иом. Про перші поміщено ширші звідомленя. Що справа людо-
вих університетів захоплювала що раз ширші кругп, доказом
на те, пд) в Золочеві на зїзді виді.ііових читалень в р. 1911-ім
ставить др. Ваньо справу оснування людового університету.
Л навіть наші біженці мали в своїм таборі в Ґмінді також рід
подового університету.

Тому, 1Ц0 по нашій думці мусимо перенести людові універ-
снтетп також на село, а орґапізація такого курсу добре відома
авторові отсих стрічок, замісць теоретичних вказівок, як нале-
жить уладл;увати такі курси на селі, слідує звідомлення із лю-
дового університету в селі Черчі, рогатинського повіту.

Було це осінню 1913 р. Виділи просвітних повітових това-
риств за почином місцевої філії товариства ім. Петра Могили

3)
урадії.чи використати (кЗставину, що в Рогатині найшлося оі.іі,-

Ше ІИТеЛІі'оНТНИХ фахових сил і ЗрООИТИ ПроГіу, 0 СКІЛЬКО ІДСІІ

людового університету може мати успіх на селі. Вибрано ло
ТОГО село, положене недалеко від міста і після порозуміння
.'! місцевою читальнею приступлено до уладжснпя людового уні-
верситету на протязі шести місяців, від жовтня І'ЛН до марта
1914 р. Наука відбувалася три рази в тижні (второк, четвер
і субота) вгодинах від 5—8 вечером. Учасником курсів міг
бути кождий грамотний, ш,о покінчив народню школу і 18 рік.
а не переступив 45 року життя. Кождий із них мусів зложити
зобовязанпя, що не опустить без дуже важної причини ніодпої
години науки . Після скінченого курсу мали всі учасники при-
ступити до іспиту, з якого видано усім свідоцтва з зазначенням
загального успіху із предметів, подаваних на курсі. Треба при-
знати, пц) як учителі курсів, так і учасники в числі поверх ЯО
додержали приїінятих зобовязань. Вдоволення було таке велике^
успіх так видимий, що постановлено приступити в слідукічім
осінно-зимовім періоді до зорґанізування дальших курсів. Сві-
това війна перешкодила однак сьому намірові.

Предмети які викладапо в людовому університеті, були слі-
дуючі: Етика в злуці з історією хрпстіянської реліґії та істо-
рією других реліґій, історія України, ґеоґра(|)ія і ґеольоґія
України, українське письменство, старпина історія, історія серед-
ніх віків і нової доби, політичний і державний устрій Австрії
і Росії, правний устрій, суспільні науки, кооперація в злуці
з торговельним і векслевим правом, рахунковість з матемачними
відомостями, природничі науки і біольоґія, анатомія чоловіка
і гіґіена, фізика, астроноіїія, хемія, торговельна ґеоґрафія, і'ео-
метричні рисунки. Учили самі фахові люди, головно учителі
г'імназії в Рогатині, а крім них упрошені люде з правничим
і лікарським образ^^анням.

Для олсивлення науки ііослугувалися прелкі'епти всіми по-
казами із наукових кабінетів Гімназії, скіоптікоііом і світляними
образами. Що до природних наук, фізики й хемії переводжено
з учасниками практичні вправи на взір наукової робітні. Спосіб
научання всіх предметів був того рода, що прелеґеит повторяв
що лекції із своїми слухачами те все, чого научив па поперед-
ній годині і те, чого вчив на годині. Колч-да заокруглена партія
була предметом іспиту. Розходилося о те, июби подане знання
утревалити в голові і не пійти ні одним кроком наперед, доки
кождий учасник не опанував як слід матеріялу.

Уладл;ений під кінець марта іспит був великим святом
в селі і впказав, що влояієний труд не був даремний. Він пе-
реконав організаторів курсу, що цеї думки не належить поки-
дати, але після зробленого досвіду переводити ї"ї постепенно
в других селах. Була повна надія, що слідуючої зими стане
можливим при відповіднім розложепнн» сил уладити два такі
кл-рси в двох ріжних селах. На жаль, — робота перервалася
ізза прпчин назалежних від організаторів.

-32

Подаючії отеє звідомлення до загального відома, я вповні
свідомий, що не всюди є змога уладитц того рода курси чи
людові університети. Не всюди найдуться потрібні покази до
оживлення науки. По моїй думці однак всюди там. де находіггь-
ся українська середна школа, де находиться більший гурт іпте-
ліґенгних людей, не вільно залишити думки про Людові універ-
ситети. Обсяг і число виктаданих предметів може бути відпо-
відно розширений або обмежений; сама думка однак повинна
бути введена в життя.

В місцевостях, які не рОЗПОрЯДЖаЮТЬ іЗІДЛОВІДНОЮ скількі-
СТЮ людей, належить ввести покищо курси ВИЩОГО чи-

чанйя, писання і рахунків. До того можна придбати
всюди учителів, а з уладженням того і ода вищих ісурсів під-
готовляється ґрунт під людовий університет, промощується до-
рогу до самоосвіти.

При головнім товаристві „Просвіта" відчувається потреба
бюра наукової поради, до якого міг би звернутися кождий,
хто хоче самоосвітою добути собі більшого знагїня. Поісликання
такого бюра на часі, тому не відкладати справи.

Коли приступимо до цього рода пароднь(ії осьіти й вихо-
вання, як до конечного рода праці в українськім місті і селі,
сповнимо одно з найважнігпих завдань, а зокрема піднесемо
наше село культурно, створимо із села правдиву кріпость на-
родної СВІДОМОСТІ!. Додаймо до того наукові п р о г у л ь к и,
як також одного із середників освіти, то побачимо, що вложе-
ний, безкорисний труд переконав селян в потребі і значінню
інтеліґенції, в потребі тих культурні 1-пріісвітнг.х інституцій, яких
заходом устроепо людові університети. А цього рп (уміння нам
дуже потреба, бо крайна пора поставити просвітио -культурну
роботу на найширших підва-динах, добуваючи для неї як нлй-
більше матеріяльних середників. А добудемо їх від народу лише
тоді, коли віп зрозуміє ту потребу.

VII. ЧитальнянІ доми.

ГЗ ясоваш у попередніх статтях способи народ ньої освіти
й виховання не буде можна перевести як слід в життя, як не
створимо в наших селах осередків, звідки буде можна розвести
будь всі, будь деякі із поданих способів. Осередками будуть чи-
тальняні доми, якконечна умова успішної праці. В кождіи
українськім селі мусять читальняні доми стати попри шкільний
будинок, найважнішою, и.ійОїльїпою і найгарнішою будовою.

Під сим оглядом теперішній стан дуже сумний. Воєнне
лихоліття не поправило його, іите погіршило. Хто знав наше
село і бував по читальпях, знає добре, що є це будь наймлепі,
будь власні будинки, зовсім непригожі на те, щоби вони були
пристановищем культурно-прпсвітпої праці. Одна маленька,
тісна і низька комната. в якій луже часто поміїц^єгься чптальня-
на крамниця, це типовий образ чіггальняного дому. Є лише

33

декілька місцевостеіі н Галичині, в яких читальияннП дім мав
дкі або гри комнати, а на пальцях моясиа полічити такі, в яких
находиться більша сяля иа сходини, виїлади, аматорські виста-
ви, тощо.

Не дивниця, іцо життя в чигішьнях упадав. А не упаде
воно, як члени будуть видіти, піо це становить для них на?1-
більшу приємність заПти до товарисгва. 'Г|IВ.^|Iис•^^о мусить по-
дбати про те, и;оби члени до нього сиіппіли, я.^ до місця, де
з пожитком і приємністю доведеться їм провести кільїса годин.

Конечною отже являється річю розвести илянову, енері'ічну
працю в тім напрямі, піоби в кождім українськім селі повстав
в наПкоротіпім часі більший будинок, зложений з кількох ком-
нат та одної великої салі на виклади, вистави й концерти. Як
дійти до цього, се вже була би річ місцевих комітетів. Вони
старалися би, п;оби громади призначувалі' гарні плоїці під бу-
дову читальняних домів. Вони змаїл.чтг би до того, щоби кождий
мешканець села уваясав чигальняни(1 будинок своїм будинком.
и;обн кождий був заінгересованнй у пиставлепню й здвигнен-
ню будинку. В того рода будинку мусить бути окрема комната
для тих, що хоч}'ть прочитати книжку або часописи. В тій ком-
наті буде поміщена бібліотека. Дві або три комнати призначені
виключно для товариських сходин і забав. Бож преці трудно
уявити собі, щоби дві або й більше соток чтенів збиралося
в одній комнаті, в якіП не можуть навіть свобідао повернутися.
Надто кождий вік має свої вппдобания й иотрейи. Старші піу-
кають старших, молодші гуртуються радше окремо від них.
Коли перші потребують спокійної, повагкної гутірки, так других
потягає забава, співи, весела розмова із сміхами й жартами.
А вжеж хиба ніхто не за іеречить потреби одної великої салі,
яка пуде сповняти своє закд інпя їоді, коли всі члени мають
користати із зібран;,, б.атп участь в спільних читаннях, викла-
дах, аматорських виставах і ісопцертах.

Поставмо в кождім селі такий будинок, а побачимо, "що
культурно-просвітне життя по наппіх селах піде скорим кроком
наперед. Устануть нарікання на те, що читальні не проявляють
життя. Життя прийде само, бо найдеться місце, в якім воно
зможе свобідно розвиватися.

Закінчення.

Подаючи отсей короткий нарис просвітної і культурної ро-
боти серед нашого народу, зовсім не думаю, що я подав щось
нового й иечуваного нашій громаді, або пю вичерпав отсим всі
способи такої праці. Навпаки я старався піднести всюди, що
справа в нас обмірковувана, декуди навіть доісладніиіе, ніж
в отсім нарисі. Всюди старався я зазначити, ию майже усе
сказане й зображене є оперте на практиці. Правда, іцо отся
практика не всюди переведена, правда, що практична робота
лише денеде, спорадично проявлялася ; в деяких місцевостях

34

і то лечисленніїх залежала виключно від доброї волі одиниць.
які посвячували лише свій вільлнП, але дуже обмежений час
на просвітну працю.

Я певний, що відносини не зміняться так скоро, і ще дов-
гий час бз'де спочивати у^есь тягар культурно-просвітної роботи
па людях доброї волі. їм якрал хотів я послужити
таким пі л ,> у ч н и к о м, як в даних у м о р. а х, п р и н е-
великім «»у р т о в и р о б і т п и і; і в, при дуже обмеже-
нім апараті можна зробити велике діло.

Не думаю одначе, щоби то вистарчало. Навпаки, навіть
тоді, як мені удалося би це осягнути і мій нарис иослужнв під-
ручником просвітпої роботи, то спраиа спочивала би на мертвій
точці, коли би не наступив перестрій нашої культурно-просвіт-
ної праці під кождим оглядом. ■>

Перестроюючи і"ї, мусимо не тілько наблизитися, але навіть
вводити у себе те все, до чого додумалися инші народи на тім
полі. Приліітивпий і елементарний спосіб мусить уступити но-
іпїному поглядови, що культурно-просвітпа робота вимагав вели-
кого вкладу матеріяльних і морально-духових сил, піоби спов-
нила своє завдання. Верхи нашої громади, чільні одиниці, які
проводять народньому яліттю. мусять зрозуміти, иіо організація
праці того рода маь спочіїти на бі.тьшім вііладі капіталів. Як
кооперативні, торговельні, фінансові стоваришения оплачують
цілі ряди робітників і фахових сил, так і в культурно-просвітній
роботі мусить думка винагороди, зглядно впнайму платних сил
увійти в життя. Щадити тут не вільно, коли не хочемо, піоби
дійсність не закпила собі з'пас, ко.іи не хочемо, піоби ми в часі
поступу, технічних уліпшень працювали ще так, як це діялося
перед десятками літ.' Зрозуміння гої иі треби мусить віїйти та-
кож з долу. А до того мав послу;;сити якраз та праця, до якої
накликує мій нарис. Обняті нею всі верстви нашого громадян-
ства, з узглядненням коя;дого віку, мають виховуватися у тім,
пю їх повинністю є дбати про свої потреби і не жаліти ніяіліх
коштів, коли ваяше їм те, щоби їх положення змінилося. На
діти і молодіж звертати увагу, виховувати їх до великого часу.
ЯКИІ1 мусить надійти; а надійде тим сі;орше, коли праця над
народнім вихованням піде всестороиікі. пляново й послідовно.

З/ПІСТ

Вступні уваги
І. Народні читання

И. Діточі городи, стоварнгаення, молоді '
їй. Курси неграмотних (анальфаоетів)
IV. Виклади
Л'. Віблїотеї.а
VI. Лкідові університети
\'ІТ. Читальням! доми
Закіичепия

>лмте!.іі. [;:і

^^к^^^""^**

=>?г«

НОВІСТЬ!

га4

Вже появилася велина історична
повість

в двох частях

і. За Погорину Во/іость і II- За любов.

Наппсав: Осип Назарук.

Повість нагороджена МнхаПловою премією „Прс'-
свілі", має 27 аркушів друку великої вісімки і кіль-
канаПцять ілюстрацій ; віпету і один ескія виконав для
неї артпгг ліаляр О. Новаківськпй. При кінці книжки
долучена спеціяльно викопана карта земель держави
Осмомисла та ґеиеальоі'ічна табличка трьох головних
ліній Гурикового роду. Папір перідвоєнний. друк чи-
стий і виразний, нумерація сторін ориг'інпльна, араб-
ськими і старіїцерковвими знаками.

ОсогЗливше зацікавлення викличе біоґрафія Фунда-
тора Мнхайлової премії, ґрафа М. Тишкевича, иодана
на вступі книжки.

Ціна 20 К, на порто і опаковання долучити 2 К.

Замовлення приймає : Канцелярія Тов. „Просвіта"
Львів, Гинск ч. 10.

§

ш

РІЕА5Е ГО Гч'ОТ КЕМОУЕ
САК05 С? 51175 ГЙСМ ТНІ5 РОСК

и-'>."і\'г?;5;7У сг го.^ок^о ііб.чар